І ще не прибране повітря
в пилу та в гіркоті розтрат.
Та й сонце взимку вже не хитро,
а зимно дивиться з-за ґрат,
перехрестивших в вікнах обрій,
а разом всіх, хто був та зник,
кому без нас, можливо, добре,
а я до того так й не звик.
І там, в розтягнутих фіранках,
на зломі сивих променів
не відрізняю ніч від ранку,
твої казки від моїх снів