Третього жовтня ми приїхали з класом у Київ, щоб взяти участь у Марші памʼяти, який пройшов в пам’ять жертв Бабиного Яру. Разом з нами цей шлях пройшли ще тисячі євреїв, які не забувають страшне минуле. Люди зібралися біля кінотеатру «Київська Русь». І рушили у бік меморіалу. Поки ми йшли, ми бачили всіх небайдужих людей, які приїхали з різних куточків України: з Житомира, з Вінниці, з Білої Церкви. Коли ми ішли на місце, то побачили величезну менору, до якої потім поклали камінчики, щоб вшанувати пам’ять жертв за єврейським звичаєм. Коли я підійшла до того самого місця, мене охопили різні почуття. Тяжко уявили, що колись там за два дні 1941 року німці розстріляли майже 34 тис. людей.
Це дуже страшна подія, але ще страшніше зовсім не говорити про це. Необовʼязково завжди стояти з серйозними обличчами і про це говорити. Можна посміхатись та розуміти, що ми вижили і разом памʼятаємо цю жахливу подію. Бо коли ми знаємо історію, ми можемо рухатися дали, щоб не дати повторитися цьому знову.
Струц Ірина
11Б еврейскої гимназії «ОРТ-Алеф», Запоріжжя