Ми взяли участь у Марші памʼяті жертв Бабиного Яру. Мене вразило те, скільки людей йшло 3,5 км пішки до парку Бабин Яр. Зібралися люди з єврейських шкіл усієї України. Ми взяли каміння і на честь 80-тиріччя трагедії Бабиного Яру вшанували памʼять, несучи це каміння до парку. Прийшовши до парку, я побачила на стовбах колонки, які оголошували імена загиблих. Згодом ми підійшли до Менори, де поклали каміння та квіти. Біля Менори збудували частинку синагоги, де рабин прочитав молитву і сказав, що головне те, що тут зібралося багато дітей, які будуть і далі нести памʼять про цю трагедію. Коли я підійшла до узвишшя і подивилась вниз, побачила величезну яму. У мене по шкірі пробігли мурашки. Я зрозуміла, що зараз я стою на тому ж місці, де було розстріляно тисячі євреїв ні за що. Люди, яких везли на місце смерті, навіть не здогадувалися, що там пройде їх остання хвилина життя. Нацисти вбили за 2 дні 30000 євреїв та людей інших національностей. На дітей німці навіть жаліли кулі, тому просто ногами переламували хребти і скидали в яму. Коли ми стояли на цьому узвишші, світ просто перевернуся. Я вважаю, головне те, що ми вшановуємо пам’ять через стільки років. Я захоплююся єврейським народом, який памʼятає усю свою історію і піднімається з руїн. Напевно, зараз єврейський народ буде неможливо знищити, бо він памʼятає все і робить усе для свого майбутнього.
Грибук Анна
11Б еврейской гимназии «ОРТ-Алеф», Запорожье